04053 Украина, Киев,
Сечевых Стрельцов, 40-А

(099) 302 16 61
(096) 802 16 61

Методологічні засади проведення психофізіологічних експертиз із використанням поліграфа

О.І. Мотлях,
доктор юридичних наук, доцент,
професор кафедри кримінально-правових дисциплін
Науково-навчального інституту права та психології НАВС

УДК 343 (045)

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ПОЛІГРАФА

У статті досліджуються окремі методологічні питання, пов’язані з вітчизняною експертною діяльністю, які ґрунтуються на засадах використання поліграфа. Аналізуються різні наукові позиції вчених у даному питанні та обґрунтовується можливість вироблення єдиних методичних підходів до проведення психофізіологічних експертиз із використанням поліграфа.

Ключові слова: поліграф, експерт-поліграфолог, психофізіологічна експертиза з використанням поліграфа, відкрите кримінальне провадження.

Постановка проблеми та її актуальність. Майже столітній досвід від створення та становлення поліграфа в значній частині країн світу, різних сферах і напрямах його застосування, разом із здобутками показав окремі прогалини, серед яких є відсутність уніфікованої методики проведення цих спеціальних експертних досліджень. Нажаль і нині її немає, однак покладаємо надію на успішне завершення цього процесу і вироблення єдиних підходів до проведення психофізіологічних експертних досліджень перевірки уявних слідів пам’яті людини на поліграфі, який б відповідав його ключовим засадам. Намагання упорядкувати існуючі методики в один документ, а саме: «Методичні рекомендації проведення психофізіологічного експертного дослідження з використанням поліграфа», були розроблені поліграфологами з Російської Федерації, однак вони не дали очікуваного результату, причиною тому стали різні навчальні системи, наукові школи та програми щодо підготовки такого рівня фахівців. Безуспішними виявилися спроби в цьому питанні й інших світових лідерів із застосування поліграфа, зокрема США та Канади. Навряд чи удасться й нам, вітчизняним поліграфологам, запропонувати оригінальну модель методики проведення психофізіологічних експертних досліджень уявних слідів пам’яті людини на поліграфі принаймні зараз, коли цей прилад та діяльність з його використання залишається в Україні нормативно неврегульованою. Однак, у силу того, що дослідження на поліграфі в Україні проводяться на підставі відомчих підзаконних актів і застосовуються у двох напрямах: кадровій «скринінговій» перевірці та правоохоронній діяльності, вони спонукають нас до вироблення окремих методологічних засад, важливих для експертної діяльності установ, що спеціалізуються на проведенні психофізіологічних експертних досліджень з використанням поліграфа.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідження основних засад цього питання знайшло відображення у наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених: О.В. Бєлюшиної, В.О. Варламова, Є.І. Замиліна, Я.В. Комісарової, Т.Р. Морозової, Р.І. Могутіна, В. В. Семенова, В.В. Юсупова та ін.

Метою цієї статті є аналіз питання щодо методологічних засад виконання психофізіологічних експертиз з використанням поліграфа та можливості вироблення експертами-поліграфологами єдиних підходів до їх проведення.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі задачі:
- висвітлити окремі наукові позиції дослідників поліграфа у питанні методологічних засад проведення експертних досліджень на його основі;
- проаналізувати деякі складові методики експертних досліджень з використанням поліграфа та виділити серед них найбільш значущі для цієї специфічної діяльності;
- запропонувати власне бачення окремих засад методики проведення психофізіологічних експертиз з використанням поліграфа.
Виклад основного матеріалу. Загальновизнано, що методика проведення судово-експертної діяльності – це система категоричних або альтернативних науково обґрунтованих рекомендацій щодо вибору і застосування в певній послідовності й у певних умовах (існуючих або тих, які необхідно створити) методів, прийомів і засобів (пристроїв, приладів, обладнання) для розв’язання експертного завдання [1, с. 328].

Ми вважаємо, що вибір відповідної методики залежить від:
- обсягу і характеру матеріалу, який є в розпорядженні експерта;
- об’єктивних і суб’єктивних чинників, що впливають на її проведення;
- специфіки з’ясування питань, що має на меті встановити досудове слідство чи суд тощо. Поділяючи нашу позицію вітчизняний поліграфолог Т. P. Мopoзoва, зазначає, що названі вище складові методики сприяють виявленню прихованої інформація підекспертним від слідства і найбільш відповідають українській ментальності та дають змогу експерту-поліграфологу отримувати достовірні, верифіковані результати [2].

Переконані, що вироблення єдиної методики для виконання психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа не означає її спрощення по суті в силу специфіки цих досліджень. Вона навпаки потребує більшої зосередженості експерта-поліграфолога як на етапі підготовки так і в процесі проведення експертизи та оформленні експертних висновків. Точки зору в даному питанні науковців та практиків поліграфологів різняться. Одна частина дослідників поліграфа намагається практично не виділяти психофізіологічну експертизу з використанням поліграфа із загального масиву інших судових експертиз як особливу і розглядає процедуру її проведення на кшталт за спрощеною формою, а саме в такий спосіб:

- підготовка експертом-поліграфологом тестових питань, які формуються на матеріалах слідства про обставини кримінального провадження, зміст яких охоплює побудову навідних, додаткових та уточнюючих запитань, що становлять основу прямих і непрямих доказів;
- ознайомлення підекспертного, за його бажанням, із тестовими питаннями, окрім основних запитань, сформульованих слідчим у клопотанні про призначення експертизи;
- ознайомлення з результатами проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа зацікавлених учасників процесу;
- оцінювання результатів проведення психофізіологічної експертизи експертом-поліграфологом чи групою спеціалістів та формування ймовірного чи беззаперечного висновку;
– оформлення матеріалів проведеної психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа з додаванням до її висновків носіїв відеозапису, тестових запитань і поліграм з метою уникнення суперечностей і сумнівів з боку учасників кримінального процесу щодо обґрунтованості, об’єктивності й належності виконаного експертом-поліграфологом завдання.

Інша частина науковців схильна до вибору типової форми методики підготовки та проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, але з урахуванням певних її особливостей, а саме:
- спілкування експерта-поліграфолога з підекспертним перед початком виконання психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, під час якої він має пояснити особливості її проведення;
- принцип роботи поліграфа;
- умови, що висуваються до підекспертоного;
- вимоги до участі в експертизі третіх осіб;
- оцінювання результатів проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа тощо. Власне обидві позиції дослідників поліграфа є слушними і вони в цілому відображають зміст методики проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, і ми вбачаємо в них логічне продовження першої в другій, оскільки вони практично відображають ключові засади цих спеціальних досліджень, зокрема:

а) конкретизацію мети і завдання експертизи, адже експерт-поліграфолог має з’ясувати: особливості конкретного кримінального правопорушення; стадію його розслідування; чим продиктована необхідність проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа тощо;

б) аналіз вихідної інформації, яку отримує експерт-поліграфолог з матеріалів кримінального провадження та його учасників, відносно яких планується проведення такої експертизи;

в) узгодження тактико-психологічних питань щодо взаємодії експерта-пoлiгpафoлoга зі слідчим та з підекспертним;

г) розробку і застосування необхідних тестових питань для перевірки в підекспертного інформаційних даних на поліграфі, пов’язаних з розслідуваною подією кримінального правопорушення [3, с. 262-267].

Однак, враховуючи відсутність закріплених єдиних науково-обґрунтованих методичних рекомендацій щодо проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, спонукає нас до окремого аналізу цієї експертної діяльності, і викладення окремих пропозицій, що, на наш погляд, внесе певну ясність у існуючі протиріччя між вітчизняними поліграфологами в даному питанні. Вважаємо, що для цього, слід перенести епіцентр зосередженості від процесу проведення самої експертизи до підготовчої організаційно-методичної діяльності ініційованого заходу. Зазначимо, що психофізіологічна експертиза з використанням поліграфа в країнах, у яких цей прилад є легалізованим, призначається та проводиться у випадках виникнення проблемних питань, пов’язаних із розслідуванням кримінальних злочинів, зокрема коли існують:

- прямі суперечності між показаннями учасників досудового слідства (потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених);
- неузгодженості між показаннями допитаних осіб та іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження;
- відсутність інших доказів у розслідуванні конкретного кримінального правопорушення. Оскільки нині Україна спрямовує свій курс до кращих європейських стандартів життя, переконані, що поліграф та дослідження з його використанням прискорять цей процес і сприятимуть якнайшвидшій легалізації цього приладу та його застосуванню у вітчизняній правозастосовній практиці. Наразі ж процедура використання поліграфа в кримінальному судочинстві з позиції чинного Кримінального процесуального кодексу України виконується в такий спосіб. За клопотанням слідчого, прокурора, адвоката до керівника установи, яка спеціалізується на проведенні психофізіологічних експертних досліджень з використанням поліграфа, на підставі винесеної слідчим-суддею й судом ухвали суду призначається така експертиза відносно перевірки даних, отриманих раніше досудовим слідством від підекспертного для з’ясування питань, пов’язаних з подією вчиненого кримінального правопорушення. Саме на спеціаліста-поліграфолога, якого залучають до участі в кримінальному провадженні як експерта-поліграфолога на підставі ч. 4 ст. 38; ч. 1 ст. 243; ч. 2 п. 4 та 5 ст. 244 КПК України покладається проведення цієї експертизи у зв’язку з відсутністю в державних інституціях Міністерства юстиції України даного виду експертної діяльності. Спеціалісти-поліграфологи недержавних установ, володіючи навичками спеціальних знань у галузі поліграфології, виконують покладені на них завдання досудовим слідством з дотриманням процесуальних вимог та засад організаційного, тактичного й методичного характеру. Хоча, у своїй практичній діяльності експерт-поліграфолог не підпорядковується ініціатору проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа і залишається процесуально незалежною фігурою у прийнятті та підготовці експертного висновку. Це слугує для підекспертного певною гарантією щодо неупередженого ставлення до нього та об’єктивності перевірки його інформаційних даних на поліграфі. А тому, приступаючи до виконання експертизи експерт-поліграфолог повинен вирішити певний комплекс організаційно-тактичних завдань, які є значимими для якісного проведення цього експертного дослідження, а саме:

- отримати від ініціатора експертизи об’єктивну характеристику про підекспертного та його процесуальний статус у відкритому кримінальному провадженні для вибору відповідної методики поліграфного тестування;
- переконатися в залученні до даного кримінального процесу захисника (адвоката) для представлення інтересів підзахисного (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного тощо); з’ясувати його ставлення до цього виду експертизи; уточнити чи виявляє адвокат бажання бути присутнім під час проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа; важливості для нього висновків експерта-поліграфолога для забезпечення його підзахисному додаткових доказів у розслідуваному злочині;
- довідатися від підекспертного чи проходив він раніше психофізіологічну експертизу з використанням поліграфа, для з’ясування яких саме питань та що показали результати висновків проведеної експертизи.

З метою належної підготовки тестових запитань підекспертному, експерт-поліграфолог має бути обізнаним з матеріалами кримінального провадження, хоча на практиці, слідчі намагаються обмежити поліграфолога лише тією частиною вихідних даних, яка потребує детального експертного дослідження. Це не правильно, експерт-поліграфолог формує свої тести опитування на повному розумінні того, що відбулося і часткове володіння ним інформаційними даними з матеріалів кримінального провадження може позбавити досудове слідство беззаперечного чи ймовірного результату експертизи. Щоб цього не сталося, експерт-поліграфолог має отримати та проаналізувати:

- оформлену ухвалу суду про призначення цієї експертизи та завдання, які виносяться на її проведення;
- копії процесуальних та інших документів, які безпосередньо стосуються зареєстрованої події кримінального правопорушення, а саме: копії слідчих (розшукових) дій (протоколів: огляду місця події; допиту; обшуку тощо); експертних висновків інших проведених судових експертиз; складеного обвинувального акта чи обвинувального висновку (якщо експертиза призначалася судом) тощо. З урахуванням дотримання таємниці слідства ознайомлення з цими документами експерт-поліграфолог може зробити у спеціально відведеному досудовим слідством приміщенні для забезпечення їх схоронності, а також іншому обопільно узгодженому місці або ж за фактичною адресою установи, яка спеціалізується на таких експертизах з дотриманням встановлених вимог процесуальної діяльності;
- коло питань, що цікавить досудове слідство для з’ясування обставин відкритого кримінального правопорушення;
- фабулу завдання розслідування й висунутих та відпрацьованих досудовим слідством криміналістичних версій, результати яких містяться у матеріалах кримінального провадження;
- кількісного та персонального складу учасників, які виявляють бажання бути присутніми під час проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа;
- наданого часу досудовим слідством, у межах визначених процесуальних строків, який відводиться експерту-поліграфологу на підготовку та виконання психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, з урахуванням індивідуальних особливостей підекспертного. Зазначимо, що остання складова, з-поміж інших, є найбільш важливою для виконання даного виду експертизи та її підготовчої стадії зокрема. У процесі цієї стадії експерт-поліграфолог повинен з’ясувати індивідуальні особливості підекспертного, зокрема: обставини добровільної згоди на вказану експертизу; віку, стану здоров’я і самопочуття особи; наявних в неї захворювань чи хронічних хвороб, у тому числі залежності від алкогольних, снодійних, психотропних, наркотичних речовин та інших хімічних і біологічних препаратів тощо. Перевірка таких даних обов’язково має ґрунтуватися на принципах законності, поваги до прав і свобод людини та громадянина, об’єктивності, різнобічності й повноти досліджень, що проводяться з використанням сучасних досягнень науки та техніки тощо. Ці та інші, перелічені вище ключові засади мають бути базовими і сформульованими в окремому документі, а саме: «Методичних рекомендаціях щодо проведення психофізіологічних перевірок та експертних досліджень з використанням поліграфа». Однак, на даний час вони знайшли відображення лише в Інструкції щодо використання комп’ютерних поліграфів у роботі з персоналом ОВС, розробленій і затвердженій відповідно до наказу МВС України «Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України» № 842 від 28 липня 2004 р., (зареєстрованого в Мін’юсті України за № 1365/9964 від 27 жовтня 2004 р.). У ній Розділом 2 визначено основні принципи застосування поліграфа: добровільної згоди, правомірності, всебічного забезпечення прав людини тощо [4].

Керуючись названою вище Інструкцією вітчизняні дослідники поліграфа обґрунтовують основоположні начала практичної діяльності експертних досліджень з використанням цього приладу. Так, В. В. Юсупов зазначає, що добровільна згода особи на участь у цій експертній діяльності є необхідною умовою для отримання достовірного результату, проведеного дослідження. Надання письмової згоди особою на експертне дослідження з використанням поліграфа, з метою перевірки в неї інформаційних даних отриманих раніше досудовим слідством, відповідає основним вимогам національного законодавства при розслідуванні злочинів [5, с. 150].

Цілком погоджуємося з визначеною позицію науковців, оскільки відсутність добровільності особи на такі експертні дослідження породжує примусовість їх проходження, а це не припустимо, адже:

- у випадку примусового експертного дослідження особи на поліграфі відбувається явне психічне насилля над людиною, що заборонено законом і мораллю;
- примусове експертне дослідження особи сприяє мимовільному підвищенню (без слів-подразників) емоційного напруження, що не гарантує об’єктивності реєстрації функцій організму;
- експертне дослідження на поліграфі поза волею і бажанням особи позбавляє слідчого можливості встановити з нею діловий контакт та взаєморозуміння;
- у випадку небажання особи проходити такого виду експертизи й за умови недостатньої обізнаності з роботою поліграфа підекспертний може спотворити її результати, шляхом протидії експертному дослідженню на кшталт вживання напередодні її проведення спиртних напоїв, сильнодіючих лікарських засобів або ж наркотичних речовин та прекурсорів до них [6, с. 50].

Щоб уникнути цього експерт-поліграфолог може до початку підготовчої стадії проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа вимагати від ініціатора довідку про проходження підекспертною особою медико-психологічного дослідження для з’ясування наступних питань:

- які у неї індивідуально-психологічні особливості, в тому числі емоційно-особистісної сфери, рівень суб’єктивного контролю і характеру;
- чи здатна особа адекватно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження та давати на них правдиві показання;
- який психофізіологічний стан підекспертної особи і чи дозволяє він проходити психофізіологічну експертизу з використанням поліграфа;
- чи не має підекспертна особа різного виду протипоказань щодо проведення такої експертизи [7, с. 40].

Висновок наданий медико-психологічним дослідженням підекспертній особі, дасть можливість експерту-поліграфологу знизить ризики, пов’язані з визначенням питань фізіології: віку особи, її інтелектуального рівня розвитку, наявності хронічних захворювань, зокрема психічного або фізичного стану людини, які, в свою чергу, створюють «протипоказання» щодо проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа тощо. Недотримання або ж ігнорування експертами-поліграфологами цих засад створює проблеми як самій підекспертній особі, так і досудовому слідству в цілому щодо об’єктивного розслідування конкретного кримінального правопорушення. На превеликий жаль прикрих випадків у вітчизняній практиці кримінального судочинства, в яких використовувалися результати експертних досліджень на поліграфі вистачає. А тому, одним із шляхів мінімізації таких прогалин, вбачаємо у виробленні єдиних методичних стандартів експертної діяльності для поліграфологів, які спеціалізуються на проведенні психофізіологічних експертиз з використанням поліграфа.

Висновки. Узагальнюючи викладене вище, доходимо висновку про те що:

1. відсутність єдиної виробленої та закріпленої в окремому документі методики проведення психофізіологічних експертних досліджень щодо перевірки уявних слідів пам’яті людини на поліграфі, породжує проблемні питання правового характеру, зокрема достовірності даних, отриманих експертом-поліграфологом під час виконання цієї експертизи та можливості використання її результатів у відкритому кримінальному провадженні;

2. намагання зарубіжних та вітчизняних поліграфологів упорядкувати існуючі методики в один базовий документ не дали очікуваного результату і причиною тому стала розгалужена система навчальних центрів та наукових шкіл, які здійснюють за різними програми підготовку фахівців такого ґатунку;

3. враховуючи нагальну потребу в подальшому проведенні психофізіологічних експертиз з використанням поліграфа для з’ясування значущих питань кримінального судочинства, пропонуємо власні обґрунтовані пропозиції щодо окремих засад методики виконання цих спеціальних експертних досліджень, які на наш погляд, допоможуть мінімізувати існуючі протиріччя між дослідниками поліграфа в даному питанні.

Література
1. Энциклoпедия cудебнoй экcпеpтизы / Авеpьянoва Т. В., Белкин P. C., Кopухoв Ю. Г., Poccинcкая Е. P. – М. : Юpиcтъ, 1999. – 552 c.
2. Мopoзoва Т. P. Пopiвняльна хаpактеpиcтика метoдик пoлiгpафних oбcтежень [Електpoнний pеcуpc] / Т. Р. Морозова // ВузЛiб : офіц. сайт. – Pежим дocтупу :
http://vuzlib.com /content/view/565/94.
3. Мотлях О. І. Поліграф: наукова природа походження, нормативно-правове регулювання та допустимі межі застосування : [моногр.] / О. І. Мотлях. – К. : Освіта України, 2012. – 394 с.
4. Про оперативно-розшукову діяльність [Електронний ресурс] : Закон України від 18 лют. 1992 р. (зі змінами від 9 трав. 2011 р.) // Верховна Рада України : офіц. веб-портал. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=2135-12.
5. Юсупов В. В. Перспективи використання поліграфа у досудовому слідстві / В. В. Юсупов // Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності : V міжнар. наук.-практ. конф., 25 листоп. 2011 р., м. Київ : матеріали конф. / [упоряд. : Ю. Ю. Орлов, С. В. Кухаренко, В. Б. Школьний]. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. – С. 149–151.
6. Замылин Е. И. Правовое положение участников уголовного процеса на момент проведения инструментальной диагностики эмоциональной напряженности (ИДЭН) / Е. И. Замылин // Деятельность правоохранительных органов по реализации норм международного права и защите прав человека. – Волгоград : Волгоград. МВД, 1998. – С. 50.
7. Могутин Р. И. Использование полиграфа в раскрытии и расследовании преступлений : учеб. пособие / Р. И. Могутин, М. В. Субботина. – Волгоград : ВА МВД России, 2005. – 84 с.
Мотлях А.И. Методологичкские основы проведения психофизиологических экспертиз с использованием полиграфа

В статье рассматриваются отдельные вопросы, связанные с отечественной экспертной деятельностью базирующейся на основах использования полиграфа. Анализируются разные научные позиции ученых в данном вопросе, и обосновывается возможность создания единых методических подходов к проведению психофизиологических экспертиз с использованием полиграфа.

Ключевые слова: полиграф, эксперт-полиграфолог, психофизиологическая экспертиза с использованием полиграфа, открытое уголовное производство.

A. Motlyakh. Metodologichkskie basics of psychophysiological examinations using polygraph

This article discusses some of the issues related to national expert activity is based on the use of the polygraph. Analyzes the different scientific positions of scientists in this matter, and proved the possibility of creating a unified methodological approaches to psycho-physiological examinations using polygraph.
Keywords: polygraph expert polygraph, psychophysiological examination using polygraph open criminal proceedings.

Наверх